стискає в грудях сильно-сильно
лиш чути серця стук німий
так ніжно, жадно й безобідно
кусаю хліб черствий-черствий
сльоза покірно покотилась
цей шлях ти вже давно забув
і ніч повільно розчинилась
у сні, вогонь ще вітер не задув
образа,ні, неправда, годі!...
цей подих я непереведу
та дві страшенно горді морди
стоять як танки на снігу.
так слів багато, понять ще більше
та розуму цього не осягнути
згадай як ти зірвав ту квітку,
назад життя не повернути.
все почуття....і голова тут ні причому
нема пояснень, немає простоти
тут як у воду глянь, а згодом пусто
це все природа, ніч, а далі тільки сни)