люблю коли на дворі дощ...а навколо ні душі, і чути лиш спів вітру, блукаючого над безодньою холодної ночі. туман, неначе втілення зла, пронизує кістки і лишає відчуття страху,страху перед тим, що хтось прирве цю гармонію відчуття блаженного спокою...спокою, що недає заснути...
немає нікого, лише я і дощ, зливаємось в одне ціле і блукаємо разом у вирі думок.
а ще люблю веселку влітку, коли після гарного теплого дощика зявляється вона... одного разу спостерігала диво - три веселки одночасно....справжнє диво природи...шкода тоді фотооапарата не було...але враження залишились назавжди....ух як кльово тоді було!!!!!!
люблю волошки........вони причаровують...коли блукаю літом полем ніколи не вертаюсь без них)))
люблю багато.....але найбільше люблю людей...вони найдивовижніше творіння природи!!!!!
|