Сижу на підвіконні, вдивляючись в темряву. Навколо піднімається білий туман, крадеться поміж дерев, будівель, пестить все своїм холодним і водночас загадковим доторком. Зірки на небі мерехтя, тихо награючи свою симфонію і цим оркестром відбиваються в річкі, яка закриваєть ковдрою того ж загадкового туману. Ліс, як завжди, в цей час ховає в собі таємниці ночі. Якби я хотів туди потрапити, якби хотів оповитись тим страхом, який проймає до кісток. А якщо уявити, що там відбувається? Можливо якийсь шабаш де навколо полумя танцюють примари та лісові духи. Загадковий цей світ, світ ночі. Вдивляєшся в нього і не можеш зрозуміти своїх відчуттів, намагаєшся вдуматись в те що робиться. Але всетаки сидиш на підвіконні і дивишся в цю напівтемряву і думаєш хто в ній ти.
