думки, думки, думки.......вони жадібно мене зїдають, заодно поглинають мої страждання. куди негляну повсюди пусто, немає куди піти, немає спокою, повний абзац. хочеться так і полетіти надовго в нікуди......
останнім часом зявляється бажання позбутись їх, але немає сил, немає настрою. одне пригнічення...куди я попала?що зі мною сталось? де енергійна, завжди довольна настя? в чому причина? хто тому виною?
хм..........вони бігаються туди сюди, а відповіді не дають...
в інституті такий же бардак, як і в моїй голові, як і коли все вирішиться незнає ніхто. тому нічого робити неможу.....а може навіть нехочу....
піду на фліт і н3 і плюю на всі помідори.... так, нарешті зявляється бажання...
бажання забити на всіх і жити самому в своєму світі........
люблю коли на дворі дощ...а навколо ні душі, і чути лиш спів вітру, блукаючого над безодньою холодної ночі. туман, неначе втілення зла, пронизує кістки і лишає відчуття страху,страху перед тим, що хтось прирве цю гармонію відчуття блаженного спокою...спокою, що недає заснути...
немає нікого, лише я і дощ, зливаємось в одне ціле і блукаємо разом у вирі думок.
а ще люблю веселку влітку, коли після гарного теплого дощика зявляється вона... одного разу спостерігала диво - три веселки одночасно....справжнє диво природи...шкода тоді фотооапарата не було...але враження залишились назавжди....ух як кльово тоді було!!!!!!
люблю волошки........вони причаровують...коли блукаю літом полем ніколи не вертаюсь без них)))
люблю багато.....але найбільше люблю людей...вони найдивовижніше творіння природи!!!!!
ну ось і пройшов рік...треба підбивати підсумки, зводити рахунки,підраховувати дебет і кредит))))).....
ну що ж, насамперед прошу пробачення у всіх...так, рік свині пройшов по свиньки)))...багато болота і багато колотнечі. є люди, яких я обазила різними словами і вчинками - пробачте, я робила це свідомо і свідомо визнаю свої помилки і каюсь....пробачаю тих хто обазив мене...я все вже забула...
так, сорі за неуважність.... в році мишки обіцяю бути вредною, але в міру!!!!!!
дякую всім хто мене любить і ненавидить і кому взагалі до мене байдуже...
дякую всім...
дякую року свині за цікаві пригоди і за людей, з якими мене звела доля!!!!
дякую за радість і біль, щастя і сум, кохання і тепло...дякую за те, що я досі тут...
дякую за все, що мене не вбило...воно зробило мене сильнішою...
і тоді зупинивя час , і було видно лише промінь світла, він розтанув так швидко в очах, що ніхто і не встиг отямитись...це воно назавжди залишилось там, воно потратило у серце, душу, пройшло через всі органи тіла, навіть заполонило розум...і це було воно, було кохання...
а може це тоді мені так лише здалось....але як можна описати хвилини мовчання, які несуть так багато змісту...немає слів, немає фальші...просто тиша і поряд ти
любов...як вона народжуєтья?вона народжується разом з появою твого існування в маминому тілі, батьки дарують любов, дарують свою частинку тобі....
любов народжується з посмішки...ідеш з ранку в маршрутці, стан куматозний...і раптом бачиш щиру посмішку бабусі чи маленького хлопчика, невже не виникає бажання любити людей...просто ні за шо, за те, що вони є....вони такі всі різні, всі дивовижні, не повторні....природа...а можливо з неї все почалось???все що ми маємо дарує нам вона, незадоволена нашими діями вона дивує нас все більше і ми любимо її просто за те, що є сніг, за тепло, за квіти і вітерець.....друзі, як хороше коли вони таки є, правда не завжди поряд з тобою, але завджди в думках, можеш завжди покластись на когось, порадитись і послухати нескінченно довгі розповіді про поїздки і кохання...ніколи не нодоїдає радіти за них і тішитись з того, що вони радіють з тобою, так це і є любов...кицьки, собаки,черепашки.. які в них очі коли ти приходиш додому, ко
... Читать дальше »
життя.....сплошний прикол. ти собі одного дня радуєшся,
бо тобі всі посміхаються, завтра плачеш, бо тобі не вистачає уваги, і все по колу.... одного дня знаходиш друзів, переживаєш за них, вилазиш з шкіри, щоб їм було хороше, і зрештою розумієш, що вони повилазили на голову і не хочуть злізати. Це не друзі!!!!! люди- підробки, чому їх так багато? невже комусь добре коли ти страждаєш?
напевне таки так....
а любов????кохання????але про то завтра.......втомилась я
незнаю чи хтось заглядає на цю сторінку, але менше з тим....
тут свої думки буду викладати я.
я маленька частинка цього великого живого обертаючогось світу.
і якби не було мене і не було всього цього.так егоїстично, подумаєш ти. але може так і є. я хочу зробити щось, залишити хоча би спогад, часточку себе...
хочу бути не забутою тими людьми,які дорогі мені. можливо я не завжди права і не завжди роблю як треба, але я роблю все, лише для того, щоб змінити себе.
чому люди так змінюються навколо, чому я лишаюсь тією ж? а можливо я теж змінююсь, лише цього не помічаю...
